ШПИЛЬКОВИ́Й, а, е.
1. Прикм. до шпи́лька 1, 2. Шпилькове виробництво.
2. Пов’язаний із застосуванням, використанням шпильок (у 4 знач.). Шпильковий метод кріплення,.
3. Те саме, що хво́йний. —На мене мамця сваритимуть, що надовго барилась, хоч лікарі мені казали щоранку в шпильковий ліс виходити (Фр., III, 1950, 412); От вони спинилися коло якогось шпилькового дерева, ніби сосни, і зачали його розглядати (Крим., II, 1972, 154); // у знач. їм. шпилькові́, ви́х, мн. Хвойні дерева. Деревні породи висаджують.. таким способом, щоб шпилькові змішувались з листяними (Колг. Укр., 11, 1961, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 522.