ШРА́МИК, а, ч. Зменш.-пестл. до шрам. — Та проклята пилка таки мене черконула своїми гострими зубами по шиї. Не віриш? Так подивися… Ось і шрамик на шиї…— хизувався Охрім (Тют., Вир, 1964, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 529.