ШТАБ-РО́ТМІСТР, а, ч. У дореволюційній російській і деяких іноземних арміях — офіцерський чин у кавалерії та жандармерії, рангом нижчий ротмістра, який дорівнює званню штабс-капітана в піхоті та інших військах; офіцер у такому чині. Бемкання дзвона відразу озлобило штаб-ротмістра, він підвів погляд на дзвіницю, притримав коня, обернувся до драгунів: — По дзвіниці вогонь! (Стельмах, І, 1962, 641).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 531.