ШТАХЕ́ТКА, й, ж. Невелика штахетина. Пройшла [Ганна] до паркана, відсунула вбік відому тільки їй прибиту одним цвяхом штахетку і пірнула в неширокий отвір (Коз., Сальвія, 1959, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 536.