ШТО́ЛЬНЯ, і, ж. Горизонтальна або похила виробка з виходом на земну поверхню, признач, для обслуговування підземних гірничих робіт. Сто метрів під землею в глибині десятиметрової штольні, в духоті і нафтовім сопусі працює робітник (Фр., IV, 1950, 24); — Рудня відкрита,— промовляє Огей,— вона досліджена, і штольню намічено у схилі.. товстої рудної жили, (Досв., Вибр., 1959, 328); Од ствола шахти, що тупо дивився в небо, мов жерло велетенської гармати, йшли бічні ходи — штольні (Кол., Терен.., 1959, 209); *У порівн. Засідлав [Тимко] коня, виїхав з двору. Чорною штольнею простягалася вулиця (Тют., Вир, 1964, 354); // Підземна споруда для якої-небудь спеціальної мети. Людський тлум затяг у бомбосховище й Доріс. Довгі тісні штольні вже були набиті людьми (Загреб., Європа 45, 1959, 345); В другій половині печери робітниці сплять.. А ще далі, в просторій штольні, матросам показали підземну школу (Кучер, Голод, 1961, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 541.