ШТРИХУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. штрихува́ти1.
2. Покрите штрихами місце на рисунку, плані, карті і т. ін. Майстри народної гравюри будували свої композиції на лінійному контурі, відтінюючи його густим штрихуванням (Нар. тв. та етн., 5, 1965, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 546.