ШТУКО́ВАНИЙ, а, е, крав., заст. Дієпр. пас. мин. ч. до штукува́ти. *У порівн. — Цей дід якийсь крем’яний: неначе штукований, складений з крем’яної мозаїки; не швидко розсиплеться,— сказав Леонід Семенович (Н.-Лев., IV, 1956, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 548.