Що oзначає слово - "шумливий"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ШУМЛИ́ВИЙ1, а, е.

1. Який видає, утворює шум (див. шум1 1). Левади рідні, голосні, співучі! Стави з шумливими вербами! Дівочі ігрища незабутні! Покидає вас вродлива дівчина (П. Куліш, Вибр., 1969, 279); Тетяна Павлівна стоїть у задумі. Може, згадалось їй дитинство, що пройшло над шумливою Россю в селі недалеко від Корсуня (Цюпа, Назустріч.., 1958, 300); Пінява, висока й шумлива хвиля б’є сердито в берег (Шиян, Переможці, 1950, 116); Над нашим домом пролягає траса. Тут на Москву, на Бухарест, на Прагу Шумливі пролітають літаки (Рильський, III, 1961, 222); Назустріч мені з шумливого різношерстого натовпу виривається квоктання якоїсь старої пані (Кол., На фронті.., 1959, 34); Переважала шумлива, балакуча молодь, тільки біля пасажира з валізкою присів один уже з сивиною на скронях (Панч, Синів.., 1959, 5).

2. Який відбувається з шумом (див. шум1 1), супроводжується шумом. Піхтір скорився, хоч уся душа його рвалася з сумної хати на те шумливе снігове свято школярське (Вас., І, 1959, 164); // Сповнений шуму, пожвавлення, руху, суєти. Яка-небудь шина.. або чавунне колесо, до половини загрузле в землю, викликали перед його очі картину шумливого життя фабрики (Коцюб., II, 1955, 7); Закриєш очі — і встають в уяві.. міста шумливі, села прибережні (Гонч., Вибр., 1959, 258); Шумливий базар — місце спродажу рибалками здобичі моря й овочівниками плодів землі — клав на обличчя міста барви теплі, м’які, але яскраві (Смолич, V, 1959, 8).

3. перен., розм. Гучний, розрахований на ефект. Маруся заграла фугу, швидку й голосну. Ломицький підвів голову. Його неприємно вразила шумлива, галаслива, аж криклива музика (Н.-Лев., VI, 1966, 90); Його бачили всюди, створювалося враження, що він бував одночасно в кількох місцях. Як наслідок такої шумливої діяльності, дуже швидко всі до одного на фабриці знали про те, що він проводить важливі експерименти (М. Ю. Тарн., Як на.. ниві, 1958, 90).

ШУМЛИ́ВИЙ2, а, е. Який піниться, вкритий шумом (див. шум2 1); пінявий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 563.