ШУ́ПЛАТТЯ, я, с., збірн., діал. Одяг, білизна; дрібні домашні речі. Часто удень, покинувши роботу, вона висувала з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге шуплаття (Коцюб., II, 1955, 30); Панни й жіноцтво похапцем кинулись збирати свої манатки, усяке своє добро та шуплаття, та вкладатись (Н.-Лев., VII, 1966, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 565.