ШУРХОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. Підсил. до шу́рхнути. Батько, старий Комар, нагло вмер у дорозі. Повертався чоловік з зелених лук, неждано-негадано спіткнувся на містку й шурхонув з мосту та в воду (Ковінька, Кутя.., 1960, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 567.