ШУ́СТРО. Присл. до шу́стрий. Шустро попід руками шниряла малеча (Головко, Вибр., 1936, 122); Сергій шустро метнувся в хатину, приніс миску квашеної капусти, хліба і п’ять цибулин (Тют., Вир, 1964, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 568.