ШУТКУВА́ННЯ, я, с., розм., рідко. Дія за знач. шуткува́ти. Васюта хотів був раз своїми жартами смуток розвіяти, але в цій хаті його шуткування плачем озивалося, і здалося всім і йому самому таким дивним, що він зараз же змовк (Гр., II, 1963, 435).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 569.