ШХЕ́РИ, шхер, мн. Невеликі скелясті острови біля сильно порізаних, розчленованих берегів морів і озер; прибережний морський район з такими островами, скелями. "Ваза" мала відправитись у шхери і приєднатись там до резервної ескадри, тимчасом як більша частина шведського флоту блокувала Данціг та інші порти Балтійського моря (Наука.., 9, 1965, 47); Вийдеш на острів-і вже в хуртовині З лементом, дзьобами,з перами, Віриться-виростуть крила пташині, Сам полетиш понад шхерами (Гірник, Стартують.., 1963,101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 569.