ЩАСЛИ́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. щасли́вляться; недок., рідко. Бути щасливим, зазнавати щастя. І ніби чув я шепіт поміж трав: — Цвіти, земля моя, квітуй, щаслився! (Сос., Солов’їні далі, 1957, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 572.