ЩЕЛЕПА́СТИЙ, а, е. З великими щелепами. Незабаром зайшов начальник варти, щелепастий здоровило, увесь у ремінні, в блискучих крагах (Гончар, II, 1959, 292); — Еге ж,— посміхається щелепастим обличчям Гервасій (Стельмах, І, 1962, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 580.