ЩЕТИ́НКА, и, ж.
1. збірн. Зменш.-пестл. до щети́на. Він і штучні вуса Данилові поверх його власних кумедно прикарючив [приклеїв] із щетинки свинячої (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 204).
2. розм. Один короткий цупкий волосок; // розм. Одна тварина, худобина. Пропало! Все добро пропало! Ані щетинки не осталось (Шевч., II, 1963, 269).
3. тільки мн., бот. Цупкі волоски на стеблах, листі й плодах деяких рослин.
4. тільки мн., зоол. Рухомі вирости в комах, червів і т. ін. Внаслідок скорочення м’язів черв’як рухається. Рухові допомагають численні маленькі щетинки (Зоол., 1957, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 583.