ЩИГЛЯ́, я́ти, с. Пташа щигля. [Стара Бавмертиха:] На миші пастки ставити та щиглята в сільце ловити — ото тільки й роботи твоєї було (Л. Укр., IV, 1954, 216); Над вікном у клітці веселий чиж і барвисте рухливе щигля зустрічають її завзятим співом (Коп., Вибр., 1953, 465).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 583.