ЩИРИ́ЦЯ, і, ж. (amaranthus L). Дикоросла рослина, бур’ян, що мав соковите гіллясте стебло з густим суцвіттям: амарант. Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють, Понад шляхом, щирицею, Ховрашки гуляють (Шевч., І, 1963, 29); Найбільш поширена щириця, яка має пурпурно-червоні стебла, зелене листя та звисаючі до землі хвостами темно-червоні суцвіття (лисячий хвіст) (Озелен. колг. села, 1955, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 586.