ЩИРОСЕ́РДНИЙ, а, е. Те саме, що щиросе́рдий. Доглядала [Лукерія Степанівна] дитину, терпляче вмовляла ревниву жінку, радила, тішила, говорила про любов до ближніх, про щиросердну добрість і сама була втіленням безмірної, терпеливої і всепрощаючої добрості (Жур., Вечір.., 1958, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 587.