ЩИТОВИ́ДНИЙ, а, е. Те саме, що щитоподі́бний.
∆ Щитови́дна за́лоза — залоза внутрішньої секреції людини і хребетних тварин, яка лежить спереду щитовидного хряща і бере участь в регуляції обміну речовин та енергії в організмі. Регулювання водно-мінерального обміну здійснюється центральною нервовою системою через залози внутрішньої секреції — гіпофіз, щитовидну, підшлункову та статеву (Знання.., 2, 1972, 15); Посилена і змінена діяльність щитовидної залози викликає так звану базедову хворобу і швидке виснаження організму внаслідок порушення правильного і погодженого перебігу процесів асиміляції і дисиміляції (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 199); Щитови́дний хрящ — найбільший непарний хрящ гортані. До складу гортані входить кілька хрящів. Найбільший з них, що називається «щитовидним», легко прощупується на передній поверхні шиї (Анат. і фізіол. людини, 1957, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 589.