ЩОВЕ́ЧОРА, присл. Кожного вечора; протягом кожного вечора. Щовечора, як зіронька До місяця сходить, Молодая дівчинонька В садочок виходить (Л. Укр., І, 1951, 321); Почав Андрій щовечора ходити грамоти вчитись (Коцюб., І, 1955, 447); Вже котрий день непокоїться, хвилюється Роксана, виходить щоранку і щовечора на шлях виглядати Іванка (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 601.