ЩУ́ПАТИ, аю, аєш, недок., перех.
1. Те саме, що ма́цати 1. Високий, міцний, неначе грот-мачта, погано поголений, Жан щупав грубою палкою поміст і ледве згинав коліна, застиглий і негнучкий в своїй сліпоті (Коцюб., II, 1955, 385); Встала стара з-під куделі, взяла одну бульбу, обертає, щупає пучками, не може обтеребити: тверда, задубіла (Ков., Тв., 1958, 71); // Мацаючи, виявляти, чи з яйцем (курка, індичка тощо). І курей вона щупала, і свиней доглядала, і молотника наймала (Мирний, І, 1954, 149); // перен. Обдивлятися, досліджувати за допомогою світла, радіохвиль і т. ін. Мжичив дощ, луками ганяв холодний вітер… Прожектори щупали переліски (Десняк, Опов.,1951, 20).
2. перен., розм. Те саме, що прощу́пувати 2. Цей мерзотник доти провокував Загайчика, доти щупав його з усіх боків, поки не нащупав слабкого місця (Вільде, Сестри.., 1958, 479).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 610.