Ю́РМИЩЕ, а, с. Збільш. до ю́рма́. Величний вигляд барона налякав полохливе юрмище (Ільч., Серце жде, 1939, 448); Запалившись, Гаркуша виголошує останні слова таким тоном, ніби стоїть уже десь на майдані серед заробітчанського юрмища (Гончар, Таврія, 1952, 47); В дальній вирій полетіли Юрмища пташині (Ус., Листя.., 1956, 52); Пролітали над дахом літаки — вночі низько, здавалося, ще трохи і вони черкатимуть колесами по темних юрмищах принишклих в напрузі дерев (Перв., Невигадане життя, 1958, 271); Чекаючи повільного порому, Затертий, в юрмищі машин стояв (Перв., II, 1958, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 616.