ЮХТ, у, ч., діал. Юхта. — Ти поскоріш поший чобо́ти Із того юхту, що купив (Стельмах, V, 1963, 61); *У порівн. Ні вуси, ні борода не хотіли рости на його темному, як юхт, обличчі (Коцюб., І, 1955, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 617.