Я́БЕДНИЧАТИ, аю, аєш, недок., розм. Доносити, скаржитися кому-небудь на когось, обмовляти кого-небудь. — Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх,— порядкував Довбня (Мирний, IV, 1955, 113); — Поговори мені, то договоришся! — Може, побіжиш панові ябедничати? (Стельмах, І, 1962, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 619.