Я́БЛУЧНИЙ, а, е. Прикм. до я́блуко. — Терентію! Ага, давай, давай його! — скрикнув раптом Мічурін, побачивши, що Терентій тягне заводіяку яблучних злодюжок — десятирічного хлопця (Довж., І, 1958, 409); // Вигот. з яблук, з яблуками. Він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас (Шиян, Баланда, 1957, 49); Вдома всі хвалили Матусин яблучний пиріг (Мур., Піонер. слово, 1951, 104).
◊ Я́блучна кислота́ — органічна сполука, яка міститься в яблуках та інших рослинах і використовується в харчовій промисловості. В різних фруктах містяться яблучна, лимонна і винна кислоти, а також ароматичні речовини (Укр. страви, 1957, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 620.