ЯЗЬ, я́зя, ч. Те саме, що в’язь2. Вже небагато лишилось літніх днів — скоро настане осінь. Тепер так добре беруться язі, червоноперки, а пізніше вода схолодніє і риба піде на дно (Збан., Таємниця.., 1971, 14); На світанку клювали невеликі лящі та язі (Коп., Як вони.., 1961, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 631.