ЯСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст., поет. Пояснювати, тлумачити що-небудь. Артист, а не актор, Не шкодував ти фарб розкішної палітри, І навіть гультяїв змовкав бездумний хор, Коли ти ясував закон метафор хитрий (Рильський, Поеми, 1957, 250); // Розповідати про що-небудь. Пан Купа-Стародупський прийшов до начальника.., щоб ясувати йому, як він, полковий обозний, усіх сил докладає до святого діла перемоги (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 253); // Свідчити про щось. Про се краще всього ясують Ваші талановиті праці (Мирний, V, 1955, 416); // Характеризувати, підкреслювати що-небудь. [Неофіт-раб:] Все ваше милосердя, наче латка на ветоші [лахмітті] злиденного життя, і тільки гірше злидні ті ясує (Л. Укр., II, 1951, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 658.