ЄХИ́ДА, и, ч. і ж., розм. Лиха, зла, хитра, лукава, в’їдлива людина. В тій он хаті — мій сусіда.. Кар’єрист він і єхида. Дуже вредний чоловік! (С. Ол., Вибр., 1959, 274).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 499.