ІЗОМЕРІ́Я, ї, ж., хім. Явище, коли речовини з однаковим хімічним складом та молекулярною вагою відрізняються будовою та фізико-хімічними властивостями. Пояснення різних випадків ізомерії дає теорія будови органічних сполук, створена.. О. М. Бутлеровим (Заг. хімія, 1955, 411).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 15.