ІМПОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кому. Викликати повагу, прихильність, справляти враження на кого-небудь; подобатися. Найбільше імпонували мені.. ті чисто школярські штучки та дотепи, яких багато знав пан Станіслав (Фр., IV, 1950, 205); Особа Франка особливо імпонувала мені своєю високою інтелігенцією й залізною енергією (Сам., II, 1958, 395); Все, що відбувалося сьогодні навкруги, імпонувало йому найвищою мірою (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 349).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 21.