ІМУНІЗО́ВАНИЙ, а, е, мед. Дієпр. пас. мин. ч. до імунізува́ти. Радянські учені встановили, що молодняк великої рогатої худоби, імунізований вакциною з штаму № 19, з віком втрачає позитивну реакцію зв’язування комплементу (Мікр. ж., XXII, 4, 1960, 37); // у знач. прикм. Стан нервової системи імунізованих тварин впливає на перебіг алергічних реакцій (Мікр. ж., XVIII, 3, 1956, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 23.