ІНВАЛІ́Д, а, ч. Людина, що частково або повністю втратила працездатність унаслідок поранення, хвороби, каліцтва чи старості. На передок забрався старий безногий інвалід і раз по раз оглядався.., чи не час уже поганяти коней (Мирний, І, 1954, 46); Герої війни, інваліди поверталися зі Сходу в свої відвойовані села (Довж., І, 1958, 346); * Образно. Невже і душею він теж інвалід? (Перв., II, 1958, 348).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 24.