ІНВЕ́РСІЯ, ї, ж., лінгв., літ. Зміна звичайного порядку слів у реченні для виділення смислової значущості тих чи інших його членів або для надання фразі особливого стилістичного забарвлення. Серед синтаксично-стилістичних засобів виразності речення «Вершників» слід відзначити насамперед широко вживану інверсію (Мова і стиль «Вершників», 1955, 61); До інверсії Манжура часто вдається тоді, коли хоче наголосити на якомусь об’єкті і привернути увагу читача (Рад. літ-во, 7, 1965, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 24.