І́НОДІ, присл. Час від часу; часом, деколи, інколи. Буває, в неволі іноді згадаю Своє стародавнє (Шевч., II, 1963, 255); Мухи роєм кинулись на неї [кобилу], а вона спустила вуха та лиш хвостом іноді махне (Март., Тв., 1954, 44); Тепер я іноді зустрічаю колишніх своїх учнів (Довж., I, 1958, 14); // У деяких випадках. Маковейчик чудово заспівував. Проте іноді Маковейчиків талант йому ж і шкодить (Гончар, III, 1959, 55); — Ну, що, брате?.. Можуть іноді яйця вчити курку? Не я тобі казав, що ці вікна боком будуть нам вилазити? (Стельмах, Хліб.., 1959, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 32.