ІНСПЕКТУ́РА, и, ж.
1. рідко. Те саме, що інспе́кція 1. Посилити інспектуру.
2. Посада інспектора. Він педагог-фахівець із вищими студіями.., його жде інспектура (У. Кравч., Вибр., 1958, 381).
3. Збірн. до інспе́ктор. — Прибула допомога. — Боженко показав на інспектуру (Довж., І, 1958, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 33.