ІНСПІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., книжн.
1. Навівати, вселяти кому-небудь якісь думки, погляди, навчати, як поводити себе, як діяти тощо.
2. Виклика́ти що-небудь намовлянням, підбурюванням. Інспірувати протест.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 33.