ІНСТРУМЕНТА́ЛЬНИК, а, ч. Слюсар, що виготовляє інструменти (у 1, 2 знач.). Інструментальники не тільки добилися підвищення продуктивності праці, а й поліпшили інші техніко-економічні показники (Рад. Укр., 2.Х 1959, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 34.