ІНСЦЕНІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.
1. Переробляти літературний твір для сцени або кіно. Для учнівських самодіяльних гуртків інсценізує [С. Ва-сильченко] свої оповідання «Свекор», «Червоний вечір» («У жнива») та оповідання Франка «До світла» (Іст. укр. літ., II, 1956, 111); Їй спадає на думку влаштувати вечір, присвячений Крилову, інсценізувати байки (Донч., V, 1957, 245).
2. перен. Те саме, що інсценува́ти 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 35.