ІНТЕЛІГЕ́НТНИЙ, а, е.
1. Розумово розвинутий; освічений, культурний. — Придивляючись ближче до життя села, я пересвідчився, що навіть одна інтелігентна людина може багато там зробити (Коцюб., І, 1955, 170); Були це люди [родини Обринських] поважні, інтелігентні і працьовиті (Коб., III, 1956, 11).
2. Власт. інтелігентові, інтелігенції. Обоє чудово грають, але Єсипова краще: тонка, інтелігентна, розмаїта і повна чуття гра (Л. Укр., V, 1956, 290); Вона не мала ні класичного профілю, ні правильного овалу обличчя, .. хіба що ніс був з горбинкою, що надавало їй інтелігентного вигляду (Панч, В дорозі, 1959, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 36.