ІНТЕРВ’Ю́, невідм., с. Призначена для опублікування в пресі, передачі по радіо, телебаченню розмова журналіста з політичним, громадським або яким-небудь іншим діячем і т. ін. Бліндаж. Записав газетяр інтерв’ю — Про дні бойові, про героїв плацдарму… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 328); — Американський журналіст і фоторепортер брали у мене інтерв’ю, допитувалися, як потерпів Київ від окупації (Рибак, Час.., 1960, 191); // Газетна стаття або передача по радіо, телебаченню, що містить виклад такої розмови. Я своє «інтерв’ю» почну-таки з опису самого себе (Л. Укр., III, 1952, 744).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 37.