ІНТЕРНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Затримувати до закінчення війни громадян, війська, судна й т. ін. держави, що перебуває в стані війни, поселивши їх у певному місці в умовах обмеженої свободи. Довго він чекав, поки йому оголосили вирок, за яким військового лікаря Павла Заброду інтернують [ у Туреччині] аж до кінця війни між Німеччиною і Радянським Союзом (Кучер, Голод, 1961, 350); Британський уряд [у дні другої світової війни] інтернував кілька сот чоловік.. німецького походження (Загреб., Європа 45, 1959, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 39.