ІНТЕРПЕЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., політ. У буржуазних країнах — звернення депутата парламенту до уряду або його представника з певним питанням, після обговорення якого приймається відповідна ухвала. Губернатор беззаконно викинув мене, мою жінку, Шрага і ще кількох з «Просвіти» (з цього поводу [приводу] правдоподібно було зроблено інтерпеляцію в Думі) (Коцюб., III, 1956, 313); — Чекайте, чекайте, чи не про нього то була інтерпеляція в парламенті? (Кулик, Записки консула, 1958, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 39.