ІНТУЇТИ́ВНИЙ, а, е. Який грунтується на інтуїції (у 1 знач.). У домарксистській естетиці і, особливо, в естетичних теоріях сучасного Заходу здатність інтуїтивного проникнення в художній образ наділяється якимось надприродним змістом, містичною силою (Мист., 4, 1965, 12); В літературі та мистецтві в той час [у перші роки Радянської влади] .. проповідувались погляди про «ірраціональну» суть мистецтва, його інтуїтивний характер (Розв. науки в УРСР.., 1957, 10); // Зумовлений інтуїцією. Він мимохіть поклав руку на свій автомат, як перед близькою небезпекою. Краєм ока Воронцов помітив цей інтуїтивний солдатський жест (Гончар, III, 1959, 429).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 41.