ІНФА́РКТ, у, ч., мед. Змертвіння певної ділянки тканини організму внаслідок припинення кровопостачання. У хворого з серцевими захворюваннями нерідко виникають тяжкі ускладнення.. Такими є, наприклад, крововилив у мозок, утворення тромбів (згустків крові) в артеріях внутрішніх органів з наступною повною закупоркою судин і утворенням змертвіння ділянки тканини (інфаркт) і т. д. (Заг. догляд за хворими, 1957, 92); — Стареньку сусідку їхню.. забрала швидка допомога. Інфаркт приключився (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 181).
◊ Інфа́ркт міока́рда — гостре захворювання серця як наслідок утворення в серцевому м’язі ділянки змертвіння. З виникненням змін у судинах, які живлять серцевий м’яз, можуть з’являтися приступоподібні болі в ділянці серця, які свідчать про розвиток стенокардії — грудної жаби. У більш тяжких випадках розвивається інфаркт міокарда (Наука.., 1, 1964, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 42.