ІРИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., рідко. Те саме, що злости́ти; дратувати, сердити. Став [Славко] на місці й сердито промовив: — Прошу вас дуже, товаришу, не прозивайте мене доктором. Мене це іритує! (Март., Тв., 1954, 287); — Добре, мовчу, чоловіче, будь тихо. Не іритуватиму тебе (Ю. Янов., І, 1954, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 47.