ІРОНІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Пройнятий іронією; який виражає іронію; глузливий. У деяких гостей губи потягнулись кінцями вниз, у других вгору від.. іронічного сміху (Фр., II, 1950, 373); Інспектор, старанно причесаний, ..сидів у звичайній своїй позі спокійного й величного сфінкса, кидаючи часом іронічний погляд на молодь (Вас., І, 1959, 316); Григорій Вакуленко навіть не звернув уваги на іронічний тон запитання (Ткач, Моряки, 1948, 67).
2. Стос. до іронії (у 2 знач.). Іронічне вживання слів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 47.