ІСКРИ́НКА, и, ж. Зменш. до іскри́на. На вершинах сосен міріадами холодних іскринок горіли сніжинки (Збан., Ліс. красуня, 1955, 57); Ласточкін дивився на нього спокійно, лагідно, з посмішкою, але твердо, і десь у глибині зіниць блимали іскринки гніву (Смолич, V, 1959, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 48.