ІСЛА́НДЦІ, ів, мн. (одн. ісла́ндець, дця, ч.; ісла́ндка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Ісландії. Чимало тих ісландців, з якими ми познайомились, побували в СРСР (Літ. газ., 28.I 1958, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 49.