ЇЗДЕ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до їзде́ць і їзде́цтво. Проїхали вони проз табір Стародупського і разом з наймитами попосміялися з його [пана] їздецьких вправ (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 60.